Ярко-желтые лучи уличного фонаря освещали какой-то сонный переулок, который был далеко от цивилизации. Распахивая свою длинную куртку с капюшоном, я шмыгнул носом, вдыхая запах свежевыпавшего снега. Мой день начинался только тогда, когда солнце скрывалось за горизонтом, и все нормальные люди отправлялись в свои теплые кровати. Но я был далек от нормальности, я наркоман.
Закладки, цель моего пути, неотъемлемая часть моей жизни. Они были моим проводником в мир, где я мог балдеть и забыть о реальности. Путь к ним вел меня через запутанный лабиринт овощных киосков, где я мог спрятаться от острых глаз мусора в форме полицейских.
В эту ночь я был голоден, так что решил отправиться сразу в овощной киоск за едой. Но перед тем, как набраться сил и отбить свои голодные желания, я должен был встретиться с моим верным товарищем Перцом, который всегда был готов взяться за любую нелегкую работку.
Я прошел по улице, укрываясь в тени, избегая света и притворяясь неприметным. Сердце забилось быстрее, когда я подошел к двери Перца. Я постучал трижды и ожидал, пока откроется дверь. Внутри, трэпили несколько ребят, они болтали на сленге и звучали как настоящие гангстеры. Я вздохнул с облегчением, понимая, что ядерный перец стоит на моей стороне.
"Эй, чувак, у тебя есть первитин?" - потребовал я, пытаясь сдержать нервный трепет в голосе.
Перец ухмыльнулся и махнул рукой, доставая маленький пакет из своего кармана. "Держи, братишка, этот первитин сведет тебя с ума, просто балдеть будешь!", - заявил он с самодовольной ухмылкой.
Я самолично проверил содержимое пакетика, убедившись, что все в порядке. Уже ощущая волнение и предвкушение, я поблагодарил Перца и пошел дальше в свою миссию ночного обхода.
Мой путь вел меня через заснеженные улицы. Вокруг было тихо и спокойно, как будто весь мир спал. Я тащил за собой свои мысли и чувства, ожидая того самого момента, когда я смогу вмазаться. Мне было не важно, что это будет наркотик или что-то еще, я просто нуждался в побеге от реальности.
Ранее я слышал о месте, где можно получить настоящий кайф - старый овощной киоск на краю города. Это было место, где люди, как я, могли найти свои закладки и ощутить радость на время.
Как только я подошел к киоску, все мои сомнения и страхи исчезли. Защита этого овощного убежища была слаба, и я знал, что могу проникнуть внутрь. Я аккуратно подошел к двери и попытался ее открыть. Она не была заперта. Я вошел внутрь и ощутил запах свежих овощей и мусора.
Звуки и запахи обволакивали меня, а я искал свою долю трэпа и спасения от реальности. Наконец, я нашел свое великолепие - скрытую полку с закладками на верхней полке. Мое сердце забилось еще сильнее, когда я перебрал их пальцами, чувствуя возрастающий азарт.
Я не мог долго тянуть, поэтому я выбрал две закладки - первую для себя и вторую для своего верного спутника, который ждал меня в заднем дворе киоска. Я спрятал их в карман и направился назад к выходу.
Но, как всякая радость, эта миссия имела свою цену. Моя реальность не исчезала, она всегда настигала меня со всей своей силой. Но пока я был здесь, в овощном киоске, я мог почувствовать свободу и балдеть от трэпа.
Возле забора меня уже ждал мой товарищ, спрятавшийся от глаз любопытных. Мы обменялись сладкими предметами, нарушая законы. "Эй, чувак, ты готов вмазаться?" - спросил он, держа в руках острые иглы.
Моя рука затряслась, но я сделал шаг вперед, приняв решение. Он вмазал меня, и я чувствовал, как наркотик проникает в каждую клеточку моего тела. Я ощутил сказочный улет, который только наркотики могут подарить.
На некоторое время я забылся, отключаясь от реальности. Я не разбирался, в чем заключалась сила этих веществ, но они способны замутить голову и позволить насладиться выдуманным миром.
Но когда реальность вернулась, я понял, что волшебство, которое они дарили, было всего лишь иллюзией. Я был пленником наркотиков, и мое тело и разум были вечно слабы перед их силой.
Я знал, что мой путь неизбежно приведет меня к концу, если я не откажусь от этой зависимости. Но пока что я продолжал топтаться в этом безумном танце с коноплей, закладками и овощными магазинами.
И так, ночь медленно подходила к концу, и я оставил овощной киоск позади с пустыми руками и пустыми обещаниями. Я знал, что это было опасно, но я не мог остановиться. Вместо этого я продолжал погружаться в глубины тьмы, пока не потеряю себя окончательно.
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.